Ні, не сила
Дощ на дворі, а в коморі
Хліба вже нема.
Серце моє в тузі, в горі –
Скоро вже зима.
Прокляне хай батько й мати
Тих, хто грабував,
Хто останній кусень хліба
У сиріт забрав.
Чим мені їх годувати,
В що їх зодягати,
Як мені їх звеселяти –
Легше поховати!
Поховати та й собі якось раду дати:
Може в рубище стареньке мені одягтися
Та з землі до Бога в нестямі волати –
Боже праведний, на злидні наші подивися!
Як мовчатиме, то може голову розбити,
Або якось по-іншому вік укоротити,
Щоб не бачити, як люди у злиднях конають
І тебе, Святий Боже, всує поминають.
Ні, не сила діточок до праці привчати,
Як не можеш їм бодай кусень хліба дати!
Ні, не сила на цім світі більше існувати
Та веселого, бадьорого із себе вдавати!
Дощ на дворі, а в коморі
Порохи лиш є!
Серце моє в тузі, в горі
Вихід не знайде!
/ Перевод с украинского А. Кеслера /
Нет уж сил
Дождик идет не кончается,
Хлебушка в доме катма,
Сердце мое разрывается -
Ведь скоро наступит зима.
Матерей, отцов проклятье
Тем, кто обокрал,
Кто последний кусок хлеба
У сирот заборал.
Чем теперь мне их кормить?
Как развеселить?
И во что мне их одеть?
Легче схоронить.
Схоронить, а самому как-то доживать.
В рубище одеться, коль смогу найти
И в безумии своем Бога умолять:
Ты на нашу нищету, Боже, посмотри!
Если будет он молчать, голову разить,
Или как-то по иному век укоротить,
Чтоб не видеть нищету, как в ней доживают
И того, как Бога в суе люди поминают.
Нету сил, чтобы детей к труду приучать,
Коль не можешь ты им куска хлеба дать!
Нету сил на свете белом так вот доживать
И веселым бодрячком себя представлять!
Дождик не кончается,
Снова он идет!
Сердце разрывается,
Выход не найдет!
Похожие статьи:
Статьи → Дождливое почему.
Рассказы → Дождь
Видео → Формула счастья.
Рассказы → Oдиночество
Рассказы → Лизократ. Беседы.
